В перших персональних комп'ютерах пам'ять встановлювалась методом припаювання чіпів безпосередньо на материнську плату. Очевидно, що даний підхід має цілий ряд недоліків. По-перше, встановлення великої кількості чіпів на материнську плату неефективне з точки зору використання вільного місця; по-друге, кожен встановлюваний чіп містить багато гнучких контактів, таким чином падає надійність, так як відсутність контакту хоча б у одного з чіпів призводить до втрати працездатності всієї системи. Чіпи пам'яті почали розміщувати на так званих модулях пам'яті: маленьких платках з контактними полями, які встановлювались в материнську плату в спеціальні роз'єми. Модулі допомогли вирішити дві описані вище проблеми: переважно вони встановлюються в материнську плату вертикально, що дозволяє вирішити проблему вільного місця, крім того, між модулем пам'яті та роз'ємом переважно є надійний електричний контакт.

     Першим модулем, архітектури Single Inline Memory Module (Модуль Пам'яті з Одностороннім Розташуванням контактів) був SIMM 30 pin (30 контактних полів). Модулі мали об'єм від 256 КБ до 16 МБ. Застосовувався з процесорами i286 та і386.

     Якими будуть характеристики модуля? Справа в тому, що всі його параметри залежатимуть в першу чергу від від припаяних на модуль чіпів... об'єм, тип, швидкодія. Але є принаймні один параметр, який характеризує даний модуль. Цей параметр - розрядність, тобто ширина шини, по якій відбувається доступ до модуля, чи кількість контактів по яким відбувається передача інформації. Розрядність модуля SIMM 30 pin становить 8 біт (насправді 9, але останній 9ий біт використовується для передачі так званих даних контролю парності).

     Розглянемо приклад застосування модуля SIMM 30 pin на базі системи з процесором i80386. Ширина шини пам'яті, що зв'язує процесор з пам'ятю, становить 32 біта. Розрядність модуля - 8 біт. Отже при встановленні одного модуля пам'яті, підсистема пам'яті буде працювати на 25% можливостей шини пам'яті, і це ще при умові, що взагалі буде. Таким чином стає зрозуміло, що ця система потребує 32-бітної пам'яті. Як вийти з даної ситуації?.. Потрібно використовувати декілька модулів SIMM 30 pin одночасно! Фактично, мінімальною одиницею оперативної пам'яті системи можна вважати сукупність модулів пам'яті, що повністю "перекривають" шину "пам'ять - процесор". В 386-ій системі при використанні модулів SIMM 30 pin (шириною 8 біт кожен), щоб забезпечити працездатність системи, потрібно одночасно використовувати кількість модулів кратну чотирьом. Тому на материнських платах тих часів, кількість роз'ємів під оперативну пам'ять становила 4, або 8 штук. Сукупність роз'ємів, що повністю "перекривають" шину "пам'ять - процесор" називається банк пам'яті. Таким чином можна сказати, що в системі пам'ять завжди повинна встановлюватись лише банками, і хоча б один банк повинен бути встановленим. В системах на базі і286 чи і386SX, де шина пам'яті була 16-ти бітною, достатньо було лише 2-ох планок.

     Всі недоліки та незручності використання 30 pin SIMM в системах на базі процесорів і80386 і і80486 цілком очевидні: банк пам'яті складається з чотирьох модулів. Тому був розроблений новий тип модуля: SIMM 72 pin. Такий модуль, як стає зрозуміло з назви, також користувався сумою контактів однієї сторони планки (Single Inline) і при цьому кількість контактних полів дозволила  розширити ширину шини модуля до 32 біт (насправді 36 біт, як і у попередньому випадку, додаткові контакти використовувались для контролю парності). Таким чином, в 486 системах, в яких ширина шини обміну "процесор - пам'ять" становила 32 біти, банком пам'яті був єдиний модуль пам'яті SIMM 72 pin. А, отже, в системі на базі і80486-го процесора можна було встановлювати або по 4 планки SIMM 30 pin, або одну і більше планок SIMM 72 pin.